І. к у п л.
Я зустрів тебе, як крапав сірий дощ…дощ
рясний
Розливалися по
вікнам сльози неба…
Чарував мене
спокійний загадковий погляд твій,
Я очей не міг
своїх звести від тебе
П р и с п і в:
Сірий дощ, а я
палаю
І від холоду
тремчу,
Хто з нас зробить
крок – не знаю,
Час зворотний я
лічу.
І, здається, що
назавжди
Втрачу заповітну
мрію…
Чується крізь шум
дощу
Голос ніжний – «Я
Марія».
ІІ к у п л.
Сонця
дотик, і скінчився сірий дощ…дощ рясний -
Перший і останній
раз тебе я бачив…
Бережу у грудях
погляд, ніжний голос тихий твій,
В серці глибоко
лишилась зустріч наша.
П р и с п і в:
Сірий дощ, а я
палаю -
Пам’ятаю, як
тепер,
Хто з нас зробить
крок – не знаю,
Біль пронизує
мене.
І, здається, що
назавжди
Втратив заповітну
мрію…
Вже ніколи не
почую
Голос ніжний – «Я
Марія».
ІІІ к у п л.
Я
малюю на папері образ твій олівцем…
Підпишу портрет
так просто «Це - Марія»
У щоденнику боюся
закінчити словом «Все»,
Бо тебе зустріти
ще живе надія.
П р и с п і в:
Сірий дощ, а я
палаю
І від холоду
тремчу,
Хто з нас зробить
крок – не знаю,
Час зворотний я
лічу.
І, здається, що
назавжди
Втратив заповітну
мрію…
Вже ніколи не
почую
Голос ніжний "Я Марія"...