Від мене залежить усе!
Я народився! Нарешті! О, який дивний і бажаний для мене цей світ – тепер я житиму у ньому певний час. Моє народження було найбільшою феєрією моєї новоспеченої матусі. На мій перший «випускний» мене загорнули в теплю блакитну ковдру, дали у рота пустунку, спустили на перший поверх, та тільки квіти чомусь отримала моя мама. Це перша визначна подія тривалої подорожі під назвою ЖИТТЯ !!! І, як кажуть, почалося!
Дитсадок, школа, університет, робота, родина. Ніколи в житті я ні над чим не замислювався так серйозно, як з часу появи власної сім’ї. Я відчув, що таке відповідальність. Я згадав часто вживану фразу батьків «Ось підростеш – зрозумієш». Я навчився давати чітке визначення слову «безтурботний», бо почалися справжні турботи…і я відчув контрастну різницю!
Безсонними ночами доводилося розмірковувати про сенс життя, як створений світ, де початок – де кінець, чому моє серце стукотить, любить, переживає і болить одночасно, що таке образа, що таке закономірність та багато іншого спадало мені на думку…
Від мене залежить все! – дійшов висновку змучений роздумами мозок. Чому ТАК? Чому НІ?
Я в дитинстві був шкодливий і неслухняний – моя вина. Слідує таке : мати змушена була щодо мене удаватися до інших методів виховання - я по іншому почав сприймати матір і життя змінило кут. Будучи трохи старшим часто переглядав мультфільм «Ну, постривай!», де крокує поважний вовк, підпалює цигарку об кошеня… відклалося в підсвідомості, що палити – це круто, мати зухвалу поведінку – це шлях до успіху…
Переді мною поставав вибір – вчити домашні завдання чи ні . Тож спираючись на власні рішення, я мав вже не той запас знань, інші перспективи… І знову зміна життєвого курсу. Обираючи свою роботу, вибір вже був вужчий, адже показники моїх розумових досягнень не дозволяли обирати керівні посади…брав значно нижче. А декілька років тому, був би менш легковажний, міг би стати директором у вигладженому костюмі.
Ах, гормони. Яку дівчину обрати – гарнішу чи розумнішу? Вибір зроблено і життя повернуло праворуч…З’являється на світ моя дитина. І вже мені вирішувати, яким буде її подальше життя! Я маю допомогти своїй дитині не мати батьківську легковажність, материнську впертість, бабусину прискіпливість.
Яскравість блиску очей дружини залежить від мене. Спокій рідних регулюється моїм відношенням до життя, моєю поведінкою, родинним достатком… Навіть, якщо б я не народився, виною моєю було б те, що на всіх життєво важливих подіях я завжди був би відсутній, що відобразилося б на подальшому розвитку людства.
Я маю бути обережним з кожним словом, адже від цього може залежати доля півсвіту. По суті, я – атом, який рухається по вільній траєкторії, торкаючись з перешкодами, міняє власний курс і траєкторію зустрічних атомів. Духовна фізика!!! Моє щастя, що я не замислився про це вперше у 97 років…це було б трохи запізно… Моє горе, що я не дійшов до розв’язки своїх високих дум ще в утробі матері – ото було б дійсно вчасно!
