Д і й о в і о с о б и:
1) Л и с
2) Л и с и ч к а
3) З а й ч е н я
4) Ї ж а ч о к
5) В е д м і д ь
6) С о р о к а
7) Б і л к а
8) Л і с н и к
9) А в т о р (Позалаштунковий голос)
.
ВСТУП
А в т о р: Там, де сонечко сідає,
Де ховаються хмарки,
Там де вітерець стихає,
Чути птахів пісеньки,
В тих містах, краях далеких
Розложився ліс густий,
Ліс дрімучий, - і нелегко
Ліс цей ніжками пройти.
Дивно там, казково якось,
Всі знайомими були,
Розуміти, розмовляти
Один з одним там могли.
Та не все було чудово
В незвичайнім лісі тім.
Кожен вчинок, кожне слово,
Стало кроком до біди.
Не могли порозумітись
Ні звірята, ні птахи,
Тільки й знали, що сваритись,
Хоч вони й не вороги.
Спілкуватися не вміли,
І не чесними були,
Мабуть їх батьки не вчили…
Не слухняними росли…
Ліс. Звичайний день. Буденне життя лісових тваринок.
Йде їжачок. Зморений. На спині несе грибочки...
Ї ж а ч о к: Я трудився, я втомився,
Ось грибочки на голках,
Не бажаю я ділитись,
Хто б у мене не прохав.
А під кущиком ожини
Приховав смачненький груз –
Там і яблучка, ліщина –
Та не з ким не поділюсь!
А в т о р: Між березами стрункими
Приховалася нора.
В тій норі лисичка з лисом
Хитро-мудро прожива.
Л и с: Йдімо, лисонько, по дрова -
Будеш в купку їх складать.
Л и с и ч к а: Ой не можу, ой не буду,
Мені й лапки не піднять.
Зранку почуваюсь кволо,
Тільки встану – упаду,
Отже, братику, по дрова
Я з тобою не піду.
А в т о р: Ось така була хитрунка,
Уникала всякий труд,
І раділа, коли звірі
На роботу не беруть.
Ще лисичка так уміла:
Л и с и ч к а: Я голодна і слабка…
Тиждень цілий я не їла,
Дайте щось на язика…
А в т о р: Під дубочком, близь калини
Проживало зайченя.
Як виходить поміж звірів,
Тільки й мови – Я та Я!
З а й ч и к: Дуже добре бути мною!
Я такий на цілий світ!
Кличу я себе героєм,
Найспритніший між усіх!
В мене самі довгі вушка,
Шубка гарна і м’яка,
А який у мене хвостик –
Правда ж, ліпшого нема?
А в т о р: У барлозі під травою
Байдикує «Товстий бік» -
Так ведмедя між собою
Прозивають вся і всі.
В е д м і д ь: «Я не хочу уставати,
Хоч роботи не боюсь …
Мед не хочу здобувати
І без ягід обійдусь»
А в т о р: Захропів ведмідь в барлозі,
Носа лапою закрив.
Тут сорока-білобока
Щось приховує з-під крил.
С о р о к а: Це гриби – вони лежали!
Може в них господар є.
Я летіла і забрала –
То виходить – вже моє!
Тільки їжачок щось грізно
Вслід покрикував мені,
Якщо це його - то пізно,
Вже у мене під крильми!
А в т о р: Від крадійки все ховали:
І горіхи, і зерно,
Ягоди, ну все що мали –
Зникнуть все умить могло.
Всі плітки збирає білка,
Назива свій дуб постом,
Стрибає на гілку з гілки,
Пишним вертячи хвостом.
Б і л к а: Їжачок гриби додому
Цілий день крізь хащі ніс,
Що не дасть він їх нікому –
Зразу попередив ліс.
А сорока все забрала
В бідолашного умить!
Я все бачила! Я знаю!
Треба злодійку зловить!
І лисиця не хворіє -
Вчора стрибала у степ.
У ведмедя є надія,
Що хтось їсти принесе.
І зайчисько не найшвидший,
Хай дізнаються усі –
Як побачив вовка, бідний,
Так від страху і присів.
Сходьтесь, звірі, сходьтесь, любі,
Я про кожного скажу,
Хто де піде, хто, де буде –
Навіть напрям покажу!
Л и с: «Ах ти, хитра, ох, ти хвора,
Я тобі ось покажу!
На – сокиру, ген – по дрова!
Я тобі ще побрешу!»
З а г а л ь н и й г а л а с з в і р і в:
(д о з а й ч и к а)
Ой, хвалько! Вухастий, сірий,
Ти ж великий боягуз!
Ти смішиш усіх навколо,
Як твердиш, що «не боюсь!»
(д о с о р о к и )
Ну сорока, що ти скажеш?
Поверни, що вже взяла!
Є у кожного пропажа,
Якщо поруч ти була!
(д о в е д м і д я)
Лежобокий, товстобокий!
Ти ж, як трутень, цілий рік
Не схилився до роботи
І запасів не зберіг.
Будеш потім заглядати
Ти по вікнам на столи…
А самому назбирати
Їжі не було коли?
(д о ї ж а ч к а)
О, Їжаче! Пригости нас!
Дай сухий боровичок!
Знаєм, жадібніший самий
В цьому лісі ї ж а ч о к !!!
(д о б і л к и)
Білка! Білка! Ти пліткуєш,
Зводиш сварку між всіма!
Ти на бійку провокуєш
І тікаєш геть сама!
А в т о р: Почали усі кричати,
Крильми-лапами махать,
Шишки, жолуді кидати,
Хто – у бій, а хто - тікать
Звірі кожен день сварились…
Невдоволені усим!
Не могли порозумітись,
Жити як не знали їм!
Та почув про їхнє лихо
Лісу мешканець – лісник,
Він рослинний знатний лікар,
Знахар, добрий чарівник.
Розумів він голос кожний
І дерев, тварин, птахів,
Стало серденьку тривожно,
Коли здалеку узрів
Галас звірів. Добре чутно,
Що той гомін – не з добра.
Зараз мабуть, бідним, скрутно,
Їм допомогти пора.
І пішов… Вузькой стежиной
Не доводилось блукать,
До вечірньої години
Він дістався до звірят.
Л і с н и к: «Добрий вечір!Чи не добрий?
Чую, сваритесь давно!
Я лісник. До вас йшов довго,
Аби мирно тут було.
Відчуваю серцем лихо.
Тож прийшов допомогти.
Попрошу, поводьтесь тихо.
А в т о р: І бесіду став вести: (галас стих, і звірята почали уважно слухати)
Знав він певно, хто в чім винний,
Та не вказував на них.
Кожен розумів провини,
Відчували, де чий гріх .
Л і с н и к: Бути жадібним – погано!
Розсудіть тепер самі –
Коли їсти геть не стане,
Чи захочете тоді,
Аби щедро пригостили
Чимсь смачненьким друзі вас,
Щоб останнє розділили
У скрутний голодний час.
Хитрувати – це не добре,
І обманювати теж.
Уявіть, як відсьогодні
Вас обдурюють без меж.
Справді, буде неприємно…
Не говорячи про те,
Коли труд ваш був даремним –
Все одно хтось розкраде.
І хвалитися не можна,
Бо не знаєте про те,
Що спритніший бути може,
З ким рівняєте себе.
Лінощі гоніть подалі -
Їсти сон не принесе,
Раджу працювать надалі,
Взимку щоб було усе!
Як же соромно, негарно
Пліткувати про усіх,
Чи хотіли б, щоб за вами
Сміх і осуд йшов услід.
Друзі милі! Ваші біди
Поведінка принесла…
Мабуть ви вже зрозуміли,
Звідки сварок стільки, зла?
Тиша. Кожен схилив голову і почав розуміти власну провину.
А в т о р: Так… Замислились тваринки.
Дійсно, цей лісник правий!
Ясно стало – поведінка
Призвела до ворожби!
Винуватці червоніли…
І забулися сварки.
С о р о к а: Попросити я б хотіла –
Їжачок, мене прости!
Це твої гриби, я знаю,
Красти більш не стану я!
Ї ж а ч о к: Залюбки тебе прощаю,
На, ось грушка – це твоя! (до сороки подає гостинець)
Пригощаю всіх грибами –
В мене в нірці є запас.
Добре, коли лад між нами,
Коли дружба є у нас!!! (радіє їжачок, підстрибує, роздає друзям грибочки, яблучка)
Л и с и ч к а: Вибачайте мене, милі!
Я – хитрила, зізнаюсь,
Відтепер, все зрозуміла -
неодмінно я змінюсь!
Йти по дрова? – безперечно
Працювати я піду!
Л и с: Де ще я таку сестричку
Щиру й лагідну знайду! (обіймає лисичку)
З а й ч и к: Друзі, я – не найспритніший!
Я всього завжди боюсь.
Є прудкіші, сміливіші –
Перед лісом зізнаюсь! (засоромився зайчик і схилив голівку донизу)
В е д м і д ь: І до чого мені спати,
Боки м’яти, коли час
Мед, малинку готувати
Як зимовий свій запас.
Б і л к а: В лісі винна я найбільше –
Всіх до сварки я звела!
Назавжди свій пост залишу,
Де до цього я була!
Мене зовсім не хвилює,
Хто і де сьогодні був…
Хочу, кожен, щоб усюди,
Про мої плітки забув! (вийшла білочка до натовпу простягла до кожного лапку)
А в т о р: Ліс засяяв від усмішок!
Посміхався і лісник!
Він біду велику знищив –
Справу зроблено! …і зник.
Звірі дійсно примирились,
Стали іншими. Авжеж!
Вони повністю змінились!
Ліс за них радів без меж!
Шелестіли голки-листя,
Наче йшли в танок вони!
Все навколо веселиться!
Зацвірінькали птахи!
Лісника усі забули…
Незабули лиш одне:
Треба ставитись до других,
Як до себе… От і все!
Звірятка раділи. Вони готові були повністю змінитися, аби надалі жити мирно та дружно. Всі обіймаються, пожимають один одному лапки (крила). Стають у коло і починають кружляти, співаючи веселу пісеньку («Пісеньку звіряток»)
ПІСЕНЬКА ЗВІРЯТОК
І купл.: Ми за кожного горою!
Ти зі мною! Я з тобою!
Захистимо, нагодуєм!
Один одного цінуєм!
Приспів: «Ставитись до інших треба,
Так як хочеш, щоб до тебе
Мали ставлення навколо» -
Закарбуйте кожне слово!
ІІ купл.: Браття! Сестри! Ми сусіди –
Спільне щастя! Спільні біди
Переможемо! Здолаєм!
Пам’ятаємо, ми знаєм:
Приспів: «Ставитись до інших треба,
Так як хочеш, щоб до тебе
Мали ставлення навколо» -
Закарбуйте кожне слово!
